Неймовірні історії фотографій відзначених Пулітцерівською премією

Страта серед білого дня в Сайгоні — Пулітцерівська премія 1969 року

У лютому 1968 року фотограф агентства Associated Press Едді Адамс зафіксував момент В’єтнамської війни, коли південнов’єтнамський командир поліції Нгуєн Нгок Лоан стратив Нгуен Ван Лема, командира загону помсти.

Людина справа на фотографії, загиблий, не є мирним жителем. Його звали Нгуєн Ван Лем, офіцер В’єтконгу, також відомий як Бай Лоп. Він командував загоном, який нападав на в’єтнамських офіцерів та їхні родини. Незадовго до свого арешту він убив підполковника Нгуєна Туана, його дружину, шістьох дітей і його 80-річну матір. Коли ЗМІ розповіли цю історію, частина американської громадськості дійшла висновку, що людина у формі, зрештою, не так вже й помилилася, натиснувши на курок.

Чоловік у формі — також не звичайний солдат. Це Нгуєн Нгок Лоан, генерал армії Південного В’єтнаму і голова Національної поліції. У своїй книзі «Ніщо, і так тому й бути» італійська військова журналістка та письменниця Оріана Фаллачи описала його як найогиднішу людину, яку вона коли-небудь бачила, любителя троянд та піаніста. Під час війни він кілька разів порушував Женевську конвенцію, але так і не був засуджений. Навпаки, президент Джиммі Картер особисто заступився за нього, і лист читача в New York Times у 1978 році добре відображає думку частини американської громадськості наприкінці війни. Читач стверджував, що Лоан діяв в умовах воєнного стану, тому він мав повне право вчинити так, як вчинив.

Ця фотографія — частина серії знімків, зроблених фотографом агентства Associated Press Едді Адамсом у Сайгоні під час Тетського наступу 1 лютого 1968 року.

Лем брав участь у вбивстві беззбройних мирних жителів раніше того ж дня. Хоча Адамс отримав Пулітцерівську премію за цей знімок, пізніше він висловив жаль щодо його створення, оскільки фотографія стала символом жорстокості війни.

Едді Адамс через роки заявив, що фотографія зображає смерть двох людей: страченого бійця В’єтконгу і генерала Лоана, людину, яку поважали його народ і війська. Звичайно, він зробив помилку, але що б зробив інший офіцер, якби ворог без форми вбивав його солдатів одного за одним?

Генерал Лоан провів останні роки життя в Берку, штат Вірджинія, неподалік від Вашингтона, де разом із дружиною відкрив піцерію. Але не всі забули його вчинок. Хтось написав у туалеті його ресторану: «Ми знаємо, хто ти, покидьку».