Gregory Heisler — Майстер портретів

Перехрестя мистецтва і політики: скандальний портрет Буша

Портрет Джорджа Буша (George H.W. Bush), створений Грегорі Хейсле́ром для обкладинки журналу Time у 1990 році, залишається, мабуть, найбільш знаковою та суперечливою роботою в його кар’єрі. Цей знімок, обраний для матеріалу «Людина року», став хрестоматійним прикладом того, як редакційний задум, реалізований за допомогою складної внутрішньокамерної техніки, призвів до серйозного політичного конфлікту та підняв питання журналістської етики.

Зйомка відбувалася наприкінці 1990 року, коли журнал Time обирав свою «Людину року». Редакційна рада видання бачила президентство Буша як суперечливе, і портрет мав візуально передати цю складність.

З одного боку, Президент досяг значного успіху у зовнішній політиці, особливо завдяки «вмілій координації багатонаціональної коаліції, що протистояла вторгненню Іраку в Кувейт», здобувши повагу як усередині країни, так і за кордоном. З іншого боку, за оцінкою Time, його внутрішня політика була «порожньою всередині» (hollow at the center) й не відображала серйозної програми.

Метою Хейселера було створити зображення, яке б буквально або метафорично передавало цю подвійність. Портрет мав стати візуальним аналогом ідеї про роздвоєну особистість або непослідовне управління. Редакційне завдання полягало в тому, щоб перетворити звичайний портрет на висококонцептуальну роботу, яка візуально артикулювала критику, водночас визнаючи досягнення.

Хейселер, який на той момент уже здобув репутацію майстра, здатного поєднати «око художника, розум науковця та серце журналіста», отримав завдання візуалізувати складний редакційний тезис.

Технічна підготовка: студія як лабораторія ризиків

Хейселер, дотримуючись принципу попередньої візуалізації (pre-visualization) і зменшення ризиків, ретельно підготував технічну схему у своїй студії. Він ніколи не підходить до зйомки «імпровізуючи» (just winging it), особливо працюючи під сильним тиском.

Техніка In-camera double exposure — Щоб отримати потрібний ефект, Хейселер застосував навмисну подвійну експозицію всередині камери. На відміну від цифрового колажування, яке тоді лише зароджувалося, ця техніка створила фінальне зображення прямо на одному аркуші плівки.

Метрологічна точність — Знаючи, що час для роботи з Президентом буде суворо обмежений, Хейселер перетворив процес налаштування на науковий експеримент.

Створення діаграми — Він заздалегідь створив детальну діаграму, використавши великий аркуш білого безшовного паперу, на якому були позначені ключові точки.

Маркування позицій — На діаграмі були точно вказані положення штатива, світлових стояків і позувального стільця, а також необхідні висота та яскравість кожного джерела світла.

Зйомка відбувалася у Білому домі. Кімнату, виділену для фотосесії, тимчасово звільнили від меблів, перетворивши її на студію.

Механіка зйомки — У Білому домі Хейселер розгорнув свою діаграму на підлозі, щоб точно відтворити тестову схему. Процес був задокументований прессекретарем Буша Марліном Фіцвотером (Marlin Fitzwater), який пізніше описав його у своїх мемуарах.

Процес позування — Зйомка була вкрай технічною. Спочатку президента Буша сфотографували у профіль. Потім його попросили повернутися.

Під час зміни пози президент мав залишатися на тій самій висоті й під тим самим кутом, що й у першій позі, щоб забезпечити ідеальне поєднання експозицій.

Відсутність згоди (Non-Consensual Technique) — найкритичнішим моментом було те, що Президент Буш не знав про використання техніки подвійної експозиції.

Хейселер працював із сучасними великоформатними камерами 4×5, які давали змогу виконувати точні налаштування та відтворювати їх. Для створення ефекту подвійного зображення поруч були встановлені дві камери.

Хейселер відомий своїм умінням працювати зі світлом і передавати сутність персонажа за допомогою інноваційних технік освітлення.

Техніка зйомки Буша вимагала ідеального підбору світла, щоб дві експозиції правильно поєдналися. Світлотінь мала спадати у потрібній точці на обох знімках дзеркальним чином, що давало можливість головам зливатися безшовно. Це виключало накладання вуха з одного зображення на ніс іншого.

Реакція Білого дому та наслідки для журналістики

Результат — портрет із двома обличчями — був негайно сприйнятий Білим домом як пряме, навмисне образу, що зображує президента як «дволикого політика».

У 1995 році прессекретар Буша Марлін Фіцвотер дав інтерв’ю Браяну Ламбу на C-SPAN і розповів, як усе виглядало зі сторони Білого дому.

Вони хотіли інтерв’ю з Президентом. Вони чудово знали, що ми НІКОЛИ не дали б інтерв’ю, якби знали, що це буде знущальна обкладинка, яка зображує його дволиким політиком — а саме це вони й планували. І я був справді обурений тим, що нас обманом змусили погодитися на інтерв’ю й фотосесію, яку потім використали з цією метою.

Вони збрехали. Вони сказали мені… Вони привезли фотографа з Нью-Йорка, який був відомий своєю модною та постановочною фотографією, але не був фотожурналістом.

Професійні санкції

У результаті скандалу допуски Хейселера та журналу Time до Білого дому були тимчасово скасовані.

Інцидент із Бушем-старшим став одним із найобговорюваніших випадків в історії етики фотожурналістики, продемонструвавши небезпеку порушення довіри (breach of trust), яке, на думку Білого дому, було використано для введення «незгодженої політичної критики» в зображення.

Попри це, Хейселер згодом зміг сфотографувати президента Джорджа В. Буша (сина Буша-старшого). Під час тієї зйомки PR-менеджер Буша-молодшого недвозначно попередив Хейселера: «Мені не потрібне все те брехливе лайно, як було з його батьком».